Студенти та аспіранти, викладачі кафедри історії факультету соціології і права НТУУ «КПІ» відвідали чергове засідання міжнародної науково-освітньої програми «Seminarium», організаторами якої виступають Український центр досліджень Голодомору, Інститут історії України НАН України та Науково-освітній центр вивчення Голодомору при КІУСі. Цього разу ішлося про долю кобзарів та лірників у епоху Великого голоду. Учасники – досвідчені науковці і молодь – спільно шукали відповіді на питання: чому кобзарів та лірників вважали хранителями традиційної моралі та історичної пам’яті; як і чому сталінська влада з ними боролася, якою була їхня доля; чи збереглося щось про кобзарів і лірників у пам’яті народу та ін.
Засідання програми Seminarium традиційно розпочала директорка УЦДГ Людмила Гриневич, яка наголосила важливість сучасного осмислення національно-культурного феномену кобзарства в дискурсі травми, нанесеної сталінською владою суспільству Голодомором.
Далі перед студентами виступив представник Київського кобзарського цеху, науковець Інституту археології НАН України Микола Товкайло. Він висвітлив загальну історію кобзарства, виконав на кобзі кілька історичних дум та відповів на запитання присутніх. Найбільше учасників цікавили подробиці повсякденного життя кобзарів. Студенти, зокрема питали, як у минулому ставали кобзарями, чи мали кобзарі і лірники сім’ю, господарство, наскільки численним був кобзарський рух в Україні на початку ХХ століття.
Іще один представник Київського кобзарського цеху, науковець Українського центру досліджень Голодомору Олександр Тихенко доповів результати своїх експедицій по селах Київщини, де він опитував свідків голоду, частина з них зберегла у своїй пам’яті і згадки про кобзарів. З великим зацікавленням присутні прослухали кілька аудіозаписів. Молодий дослідник проаналізував методику опитування респондентів, наголосив необхідність і важливість продовження цієї роботи. О. Тихенко відзначив, що кобзарі були не тільки носіями духовності, але й виразниками опозиційних настроїв у суспільстві. На підтвердження цієї тези на виготовленій власноруч кобзі він виконав народні думи, в основу яких було покладено «антирадянський фольклор». Творчість кобзарів, висновував Олександр Тихенко, ґрунтувалась на фольклорній традиції народу і була своєрідною формою народного протесту, антитезою радянських пропагандистських пісень. Після Голодомору 1932–1933 рр. кобзарська традиція занепала, а після Другої світової війни масово зникли й самі кобзарі та лірники.
Про фольклорні репрезентації минулого в кобзарській традиції і культурній пам’яті сучасної України учасникам семінару розповіла етнограф і фольклорист Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України Людмила Іваннікова.
У ході дискусій учасники погодилися із тим, що наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. кобзарі і лірники усе ще залишалися хранителями історичної пам’яті, вони відбивали опозиційні настрої населення та формували такі настрої своєю творчістю. Порушено було активно обговорювану в ЗМІ тему «розстріляного з’їзду кобзарів»: на думку науковців, відсутність джерел не дає можливість із певністю говорити про цю історію як правдивий факт, водночас її можна розглядати як народний переказ. Чимало кобзарів і лірників, маючи ті чи інші фізичні вади, бувши тісно пов’язані з життям села, очевидно загинули під час Голодомору. Поряд із цим, в архівах збереглися документи про репресії проти кобзарів і лірників за виявлення ними антирадянських настроїв. Вочевидь занепад національно-культурного феномену кобзарства, так само як і витворення радянською владою «нового класу лояльних кобзарів», стали наслідком реалізації радянської політики нищення української культури.
Тема семінару викликала жваве зацікавлення студентів, особливо ж зворушила присутніх гра на кобзі та виконання народних дум. Така форма проведення заходів допомагає студентам краще зрозуміти історичні події, процеси та явища. Сподіваємося на подальшу участь студентів КПІ в засіданнях програми Seminarium.
Керівник наукового студентського
гуртка «Клуб шанувальників історії»,
к.і.н., викладач В. Ю. Бузань
