Доповідь про італійсько-швейцарських будівничих, які звели видатні ренесансні пам’ятки у Львова та Західної України, відбулася на їх малій історичній батьківщині, за участі викладачки Ольги Мартинюк
Історичне товариство Граубюндена веде свою діяльність упродовж майже двох століть в швейцарському місті Кур, столиці кантону Граубюнден. Місцеве населення із цього гірського регіону, а також сусіднього Тессину, упродовж довгих століть шукало заробітків на чужині, пропонуючи послуги будівельників, кондитерів, сироварів та військових найманців. Кілька десятків вихідців осіли наприкінці ХVI-на початку ХVII століття у Львові та Західній Україні, що входила у той час до складу Польського королівства. Про спадщину та діяльність будівничих говорили на їх малій батьківщині архітекторка Мартинюк-Медвецька Алла Михайлівна, яка донедавна досліджувала ренесансну архітектуру в рамках викладання на Кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НТУУ «Львівська політехніка», та історикиня Ольга Мартинюк, викладачка кафедри історії КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Із відеозаписом доповіді німецькою можна ознайомитися за посиланням:
https://www.historia-gr.ch/deutsch/vorträge-und-führungen/
Анотація українською:
Ретійські архітектори Ренесансу в Західній Україні: Спільнота та ренесансна спадщина (1560-1660)
Ренесансна архітектура Львова та Західної України розвивалася у XVI-XVII століттях на перехресті культурних традицій. Архітектори з південношвейцарських регіонів Граубюнден (Ретія) та Тессін, яких у той час позначали як італійськими будівничими (italus murator), відіграли визначну роль у поширенні нових технік будівництва, оздоблення та скульптури. У лекції представлено спадщину обраних «італійських» майстрів ренесансного періоду – Амброзія Прихильного, Якуба Мадлайни, Адама де Ларто Бурміо та Павла Щасливого в історико-архітектурному контексті регіонів їх походження та творчої діяльності. Представлено відносини між майстрами в діаспорі. Тоді як на їх батьківщині Реформація здобувала все більше прихильників, приїжджі будівничі в Західній Україні залишилися вірними католицизму. Вони здобували статки, виконуючи грандіозні проекти для місцевої еліти, та будували сім’ї з місцевими партнерками. Доповідачки прокоментують українську та швейцарську історіографію питання, вказуючи на сірі зони у продукуванні знань протягом XIX-XXI століть.
Ольга Мартинюк